Why Would You Be a Great Participant of Ugrad?

...

При необмеженої, абсолютної монархії усіма указанни¬мі вище правами монарх користується безумовно і неогранічен¬но (звідси і назва) незалежно від будь-якої іншої вла-сти, при обмеженій - за допомогою чи обов'язкову сприяння будь-яких органів або вла-стей, що існують незалежно від монарха. Аристотель в класифікації монархій виходив з псі¬хологіческіх підстав - монархія з «правильної» форми правління перетворюється в "не-правильну», тиранію і деспотію, якщо замість інтересів усіх монарх переслідує особисті, корисливі інтереси, править в сваволі. Сьогодні приймаються в розрахунок юридичні підстави. Конституційну монархію подразде¬ляют на представницьку (дуалістичну) і парламентарну. І в тій і в іншій монарх ділить владу з парламентом.

У дуалістичних монархіях (Пруссія, Австрія, Італія, Ру¬минія в минулому) за Монар-хом залишаються виконавча влада, право формувати уряд, призначати і звільняти від-ветст¬венних перед ним міністрів та інших посадових осіб (губерна¬торов, префектів і т.п.), йому належать право вето і право не¬ограніченного розпуску парламенту. Втім, в законодавчій сфері право представницького органу гарантується полномочі¬ем вотировать бюджет.

У парламентарних монархіях (сучасні Англія, Бель¬гія, Норвегія, Швеція) призначають-ченние главою держави міні¬стри залежать від вотуму довіри парламенту, монарх має право відкладального вето, лише в окремих випадках, предусмотрен¬них законом, розпускає парла мент. Веління монарха пріобре¬тают юридичну силу, лише будучи контрассігнованнимі со¬ответствующім міністром. Правове становище монарха сущест¬венно обмежена. Навіть част-ні питання державного життя, наприклад помилування злочинця, не можуть бути вирішені без згоди парламенту. Парламент регулює особисте життя мо¬нарха (шлюб, палацова служба і т.п.). Складається положення, що характеризується відомою формулою: «Царює, але не уп¬равляет». Сказане не означає, що фігура монарха стає чисто декоративною. Як показує досвід останнього часу, монархічну форму правління, що вважалася в радянський пері¬од якоїсь політико-правової скам'янілістю, не слід поспішати списувати як безнадійну архаїку. Ця форма правління, на¬счітивающая не одну сотню років історії, таїть в собі чимало жіз¬ненних потенцій. У листопаді 1975 р народ Іспанії на плебісциті висловився за встановлення монархії. Після розпаду СРСР неко¬торие країни СНД подумують про введення монархічного ладу. В обстановці кризи, національно-етнічних зіткнень гідності монархії все більше привертають увагу: монарх - «батько нації», «стоїть над політичними пристрастями, які не прінадле¬жіт ні до якої партії», «непідкупний арбітр у різного роду суперечках і тертя». А головне, що особливо приваблює в умовах сепаратизму і відцентрових тенденцій, монарх - «символ єдності нації і стабільного правового порядку». Нерідко обра¬щаются до позитивного досвіду вирішення багатьох проблем, найден¬ному в рамках монархізму: економіки, фінансів, життєвого рівня, самоврядування, національного представництва тощо

Зрозуміло, при цьому потрібно пам'ятати про те, що монархія - це, за висловом філософа І.А. Ільїна, «органічна» форма правління, яка вимагає релігійних почав, особливої ​​гро-вен¬но-психологічної атмосфери і т.д., її не можна «вводити» про¬ізвольно, «оголошувати» Монар-хом випадкове або НЕ подготовлен¬ное відповідним чином обличчя.

На відміну від монархії, при республіканській формі правле¬нія єдиним джерелом влади за законом є народ¬ное більшість. Саме походження терміна «республіка» пов'язане з народом. «Respublica est res populi», - підкреслював Ці¬церон, вважаючи державу «справою народу». У республіці влада здійснюється обраними народом на певний термін пред¬ставітельнимі органами. Відомі парламентарні республіки і республіки президентські.

На